Дон Корнелиус, ваш нік має (будь-яке) відношення до засновника MTV?

---

нік, ваша аватарка, розмови про перехід на особистості і ваша фраза "Не погибли и были естественным образом забыты." ...

Словом, я прошу пробачення за травмуючу вас мою манеру ведення діалогу. І Цой, і Висоцький вважали, що потрібно зміщувати акценти в сторону життя.

В Висоцького це є, наприклад, в цих словах:
Жалею вас, приверженцы фатальных дат и цифр!
Томитесь, как наложницы в гареме:
Срок жизни увеличился, и, может быть, концы
Поэтов отодвинулись на время.

з пісні https://www.youtube.com/watch?v=7m4XjT55nGI

Висоцький таким чином, якби то сказати... з сатирою і з укором розвінчує так звану "народну релігійність" - коли люди мають "досвід" в таких віруваннях, що мають своє походження в народних традиціях і вірі в цифри, явища або практики, які не приймаються наукою або загальновизнаними релігійними догмами.

В Цоя це є багато де. Наприклад,

И как хлопало крыльями
Черное племя ворон,
Как смеялось небо,
А потом прикусило язык.
И дрожала рука
У того, кто остался жив,
И внезапно в вечность
Вдруг превратился миг.
...
А "жизнь" - только слово,
Есть лишь любовь и есть смерть...
Эй! А кто будет петь,
Если все будут спать?
Смерть стоит того, чтобы жить,
А любовь стоит того, чтобы ждать

Все це зводиться до того, що належне відношення до людини має бути не лише, коли вони помруть, а коли вони живі. Продовженням цієї логіки є і те, що боротьба за себе, за свій ріст як особистості навіть на смертному одрі ця задача не буде вирішена (пісня Цоя "Легенда"). І смисли Цоя в тому, що смерть стоит того чтобьі Жить. Що варто жити, а не обирати смерть. А Висоцький про це ж каже інакше, з укором до "заблудших" і з заступництвом за поетів: Срок жизни увеличился, и, может быть, концы Поэтов отодвинулись на время. Коли ж Цой ствердно заявляє. і заявляє з позицією на самодостатність Кожного, а не лиш поетів.

Обидва говорять про одне й те ж. Що треба переглянути свої погляди. Цой говорить про важливість цього для становлення в кожного своєї особистості. І говорить, що боротьба кожного за свою особистість важлива навіть при умові(або при передбаченні), що на смертному одрі ця задача не буде вирішена. Руки трясуться тому (и дрожала рука у тех, кто остался жив), бо це так є з забобонами в "народній релігійності" - коли забобони/вірування суперечать релігійній властивості або власним переконанням. Висоцький такі забобони розвінчує укором "Жалею вас, приверженцы фатальных дат и цифр!"

В Цоя цього багато в його текстах, в його інтервю, в його манерах.