(17-03-2013 22:08)leon писал(а):  Вспомнив CAN , нельзя не вспомнить и К. Штокгаузена - немецкого композитора-новатора, авангардиста, чьё творчество и мировоззренческие концепции оказали решающую роль на краут-рок. Его учениками были основатели CAN.

Мені здається, це велике перебільшення. Відлуння музики Штокгавзена можна розчути на деяких записах Can чи Faust, але не більше.

---

(18-03-2013 08:56)Quasipop писал(а):  CAN всю жизнь пытались играть одну длинную диско-песню, Штокхаузен же с фашистским упорством презирал джаз, рок, диско и любую музыку с "черными" корнями.

"jazz (Black music) is primitive… barbaric… beat and a few simple chords… garbage… (or words to that effect) Stockhausen, Lecture, Harvard University, 1958.

Ну, був підлітком членом гітлерюґенду. А хто не був? Служив наприкінці війни санітаром. Так у 1944-45 в Німеччині мобілізовували навіть інвалідів, не то що 16-літніх хлопчиків. Навіщо що всіх собак на Штокгавзена вішати?

Так зневажав джаз, що 1980 року в студії Columbia зробив кілька записи з Майлсом Дейвісом? Цікаво, а як він міг ненавидіти диско за п’ятнадцять років до його появи?

У Штокгавзена були свої «приколи» (наприклад захоплення Індією, містикою, що почасти, можна сказати, ріднило його з Гіммлером), але навіщо всіх, хто арґументовано пояснює свою нелюбов до тієї чи иншої музики, у фашисти записувати?

(19-03-2013 11:16)Quasipop писал(а):  ... или, хорошо, эстетический базис musiqe concrete, в котором "ранний" Штокхаузен совсем немножко отметился?

Чому тільки «ранній»? А ‘Hymnen’ (1967)?