ось я трохи почаклував над власним перекладом, намагаючись дотримуватись оригінального тексту.

"Кашмір"

Най сонце б’є мені в лице, зірки заповнять мої сни.
Я мандрівник часу та простору, щоби бути там, де я бував уже.
Сидіти зі старійшинами ввічливої раси, що лиш зрідка бачила цей світ.
Вони говорять про дні, задля яких вони сидять і чекають, й відкритим стане все.

Розмова та пісня мов ритмічної витонченості, звук якої пестить моє вухо,
Та не до почутого слова я б міг віднести те - оповідь була досить зрозуміла.
Ох, ох.

Ох, я літав… мамо, тому немає заперечень,
Я літав, тому немає заперечень, немає заперечень.

Усе, що я бачу, коричневим стає, так сонце випалює ґрунт,
Й мої очі сповнюються піском, коли я оглядаю змарнілу землю цю,
Намагаючись віднайти, намагаючись віднайти, де я вже був.

Ох, пілот бурі, що не лишає сліду, немов думки всередині сну,
Звертає увагу на шлях, що привів мене до того місця, - пустелі жовтої потік,
Мій Шангрі-Ла під літнім Місяцем, я знову повернусь
Упевнено, як пил, що злинає високо й беззаперечно, коли прямує крізь Кашмір.

Ох, батьку чотирьох вітрів, наповни мої вітрила крізь море років
Без провіанту, проте з відкритим лицем, поздовж страху протоків.

Коли я на, коли я на своєму шляху, так.
Коли я бачу, коли я бачу шлях, ти лишаєшся, так.

Ух, так-так, ух, так-так, коли мені кепсько…
Ух, так-так, ух, так-так, коли мені кепсько, так кепсько.
Ох, моя бебі, ууух, моя бебі, дозволь мені узяти тебе туди.
Дозволь мені узяти тебе туди. Дозволь мені узяти тебе туди.