він відповість на це (або просто проігнорує, бо "проблеми", він вважає, не у ньому, а в інших людях), навівши вам контраргумент про інші (ніж Кіркоров і На-На) групи чи виконавців (а на наступний ваш аргумент щодо наведених ним груп - мовчатиме, або напише одне (може два) слова у відповідь (якщо не викопіює клапоть чужого тексту з інтернету). А там, де сутяжне маячення - там буде щось кон'юнктурне, в дусі офіційної радянської (чи схоже) естради (вона ж бо будувалася за певними ідеологічними канонами). І з характерними для них пустопорожніми, безплідними, заснованим на поверхневих (в т.ч. аля Капітан Очевидність) формальних аналогіях в міркуваннях (і ці поверхневі міркування вони проекціями попередньо припишуть опонентам); чи дитяче. Хтось, хто думає, що можна шустріше (чи хтось, кому ближче контент розваг) - наведе незрозуміле іншомовне щось, або Рамамба Хара Мамба Рум.
Психопати нададуть відповідь крутішу - наплювавши на всіх (як і у всьому у них), на моральні і соціальні норми і цінності; ригідні - напишуть своє "бачення". Тим, кому насправді до Цоя байдуже - вони тут не появляться взагалі.

P.S. Так і з рукастими і головатими самоучками було: якщо це робив приватно такий рукастий і головастий майстер - воно викликало інтерес. Якщо такий же чоловік працював в офіційній системі - результат праці був шлак (бо не можна було перечити керманичам/дідам/ти не з нами значить ти проти нас/партія вєдєт/, оскільки можна було бути запідозреним у плані Запада і Обами). Краща якість можлива була лише "завжди впєрєді" (допрацьовуючи попереднє "новими економічними політиками", "пєрєстройками" чи гулагами та напильником).