(16-04-2020 22:59)moonbeam писал(а):  Вопрос был задан не мне, но с вашего позволения, я попробую ответить... Мое мнение вам, наверное, безразлично, но мнение журнала Rolling Stone вы уважаете?

Мені байдуже на думку Rolling Stone, а поважаю я думку живої людини, що вміє арґументовано відстоювати власну точку зору. Бачу, що якщо для Biltser критерієм художньої цінности є наклад («десятків мільйонів екземплярів»), то для Вас — місце у гіт-параді: чим вище, тим «круче» («на 10-м месте»).

Нагадаю, що оспорюю дві вище висловлені тези: 1) «…Битлз были единственной командой в истории популярной (и рок-) музыки, у которой ВСЁ творчество, ВСЯ музыка от начала и до финала совместного существования шла строго по нарастающей — без исключений и без "остановок"». 2) «Прогресс был от первого до последнего альбома ... от первого до их последнего альбома можно из каждого набрать подборку хитовых композиций, которые на период выпуска альбомов, опередили своё время».

Британський гурт Talk Talk продемонстрував розвиток упродовж всього існування, надто останніми трьому альбомами (він існував майже стільки, скільки Beatles, але альбомів записав у двічі-тричі менше).

Перші плятівки — від Please Please Me до Beatles For Sale — представляють «нульовий рівень»: збірки приємних ліричних пісень. «Відрив од землі» почався з Help!. Вони розвивалися, але не од самого початку.

The Beatles {White Album) позначив кризу гурту: рок-музика пішла вперед, а «бітли» продовжували записувати мелодійні пісеньки (часто-густо просто стилізації під водевіль, фокстрот тощо, себто вони навіть не могли засвоїти нову мову рок-музики). І цю кризу вони так до кінця і не подолали (хоча Abbey Road — хороша плятівка, сам вище голосував саме за неї).

Два пізні альбоми — The Beatles {White Album) і Let It Be — містять нуль новацій, не містять жодного випередження свого часу, а свідчать радше за відставання від часу.