"Про користь несанкціонованих мітингів"

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/09/7/5362887/

"Вже ввечері 27 лютого перед будівлею стихійно утворився натовп, який складався здебільшого з дружин та близьких ув`язнених, а також із їхніх друзів.

Вони почали вимагати звільнення схоплених. Впродовж кількох наступних днів натовп не розходився, біля будівлі постійно знаходилося декілька сотень людей, які змінювали один одного.

Поліція неодноразово зверталася до них з вимогою розійтися, дехто законослухняно відходив, але недалеко, щоб знову повернутися, а дехто відверто ігнорував ці вимоги.

І влада в особі гауляйтера Берліна Геббельса капітулювала. Якщо наслідком протестів проти "точкових" арештів були лише поодинокі звільнення, то тепер, починаючи з 2 березня, поступово звільнили майже всіх - близько двох тисяч євреїв.

Ба більше: 5 березня 1943 року 25 ув`язнених з Розенштрассе були відправлені до Освєнциму, проте вже через декілька тижнів їх повернули до Берліна і відпустили до сімей.

Звільнених, утім, зобов`язали брати участь у примусових роботах, але це (і подальші перипетії) не завадило майже всім їм дожити до кінця війни, до падіння нацизму.

А от ті шість тисяч, за кого було нікому заступитися чи кого полишили їхні "щиро арійські" дружини, потрапили до таборів Терезин та Освєнцим, де незабаром майже всі загинули..."