Сов’єтьський кінотєатрал – на природу! / 14-02-2009 05:08
[right]6-й або 7-й клас
Чи ІІ-га, чи ІІІ-тя четверть[/right]
«Таке мете! Да такий злий вітер з берега дує, шо не приведи господи!» - каже баба увійшовши з надвору. А мені по барабану, чи по цимбалам – я на печі! За прогрітим перекатом, на гарячій черені, упершись ногами у теплий комин. Тож баба не розуміє, (а може все вона краще за мене розуміє, але як завжди не каже) шо вітер той такий сердитий, не через те, що з берега, а просто він сєвєро-востошній! ЗАслонка від печі ще повністю не закрита, шоб не вчадіть (недавно ж тільки витопили) і через неї так добре чутно, як той вітер у трубі виспівує. Чим тобі не рай!? А нєт жеж! Під свист зимової хурделиці треба обов’язково гнівить богів і мріяти як весна прийде і все вгамує. А за тим, в кінці городу, у тому ж самому березі, і вода спаде від весняної повені. І те, що після школи, поробивши уроки на завтра, вже не поплаваєш на дідовому баркасі – то таке… Мариться-мріється аби за весну наторгувать грошей, шоб на літо купить магнітохвона, хотяби такого як у сусіда, і устроїть, у тому ж березі, у вербах діскотєку! О!
…Був магнітофон. Насобирав я на «Весна 205» (моно), а мені купили «Весна-212» (стєрєо) ото була радсті!!! Діскотєк було під той магнітофон!... І під одним двором на вулиці і під другим – куди тільки могла «достать розєтка». І у школу по суботам вчителі брать розришили! Там на шкільних «Вогниках» моя «Весна» взувала «Скіфа» запросто!!! Потім я проважав додому на протилежний куток села дівчину, і повертався додому теж із музикою на батарейках, ледь не чиргаючи магніком по землі. Усього було… А чогось діскотєки в березі у вербах так і не було...
[right]«Край берега у затишку прив’язані стоять човни
Там три верби схилилися, мов журяться вони…
…До вас ще верби, ви мої, ще вернеться весна,
А молодість не вернеться, не вернеться вона.»[/right]
Власне, стосовно звуку!
Бог його знає шо воно таке. І взагалі хай-фай притомив. Кризіс! Але ж недавно получив получку на роботі. «За всяку цєну» треба, шоб тільки жінка ні про що не дізналась. А куди ж їх сховать до весняної поїздки на село. А вдруг вони вообще не грають . Ні-і-і… ну Andy1968 не думає, що вони не робочі. А він мене не підводив. Вони ж у заводській упаковці, ну й шо, що після пожару і в сажі. Та шо їм могло статьця за восімнадцять год!..
Жінки дві години не буде дома – це мій шанс! Без ліфта. Думаю шо легші, але на шильдику написано 57кг – раз! і 57 кг два! Газети на підлогу. Монстриків на газети. Гиржаві шайбочки - із клем. Кабель –VDH. Одна грає. Ура! Друга грає, но хрипить великий динамік. Точно. Блін! Громкость менше нема як - но сусіди обіжатимуться. Рупора – чотко, но рєзко. Три положення – ручку ВЧ на мінімум. Всеодно різко. А… Та... На природі розвіється. Але ніби-то об’ємно. Хоча тута близько не поймеш. Я слишу голоса. То хіба ж ці рупора тільки ВЧ? Присідаю і там голоси, (правдаж з хріпотцой маті їті)– так шо може він і середньо-низько-частотник, тіпа широкополос, цей 395-приблизно-міліметровий. А де бас? Скоро прийде жінка!!! Де бас. За колонками є. А перед - за метер – нема. Мало. На всих дісках… Рок драйвово. Наче... Всьо. Назад. Монстриків з газет. Газети в смітник. Вологе пибирання. В двічі тяжче.Вниз. В машину. В гараж до знайомого…
До жінки в люлю. «А де це ти був? І чого це в тебе синяки на ногах?»
…Каже Andy1968, шо те що хрипить – то скоріш за все щось відвалилось всередині колонки (у дирку видно як паралон у ній звісає) і застряло у динаміку між корзиною і дифузором. Те що мало басу – ще не розработались...
Якщо, хтось щось чув про подібне чудо, буду радий якщо поділитесь своїми думками. Бо до села ще далеко, а вуха сверблять.
На шильнику написане наступне:
ЗОА-230 91
Сделано в СССР
На магніті «піщанки»:
ВЧ-1А-2
Рпасп – 12Вт
Zном – 25Ом
Шо пишеться на здоровому динаміку, що у середині - не знаю. Подивлюсь як розберу в селі.
…Тепер мрію хоч на «старості лєт», протівостоять «сєвєро-востошнім вєяніям» "рокотєкою" коло клуні, шо у березі.
|