Якщо перевести на практичну площину, то в Yes класичного періода в більшості композицій відсутній сам акомпонімент: тобто, солірують одночасно всі, при цьому, в одній фразі партія Андерсона може бути "тонкою" мажорно-повільною, а скажем Сквайра, "товстою" агресивно-швидкісною (в протихід Андерсону) + все це "здобрено" "розмовою" Вейкмана із Хоу та расставлено акцети Браффордом.