(02-02-2015 00:42)Джордж писал(а):  Я мав на увазі, що колі він діставав Стратокастер, він грав соло у своїй класичній манері. Так що пару-трійку соло Маестро я почув і побачив Ще з початку 80-х ловив себе на думці, що Блекмору найкраще вдаються соло поза межами ДП (до Найт це не відноситься ІМХО). Stargazer, Kill the King, Spotlight Kid, Weiss Heim, Vielleicht Das Nachster Zeit, Death Alley Driver, Anybody There... Список можна довго продовжувати. У реюніоні 1984-1993 його соло, за рідкими виключеннями, звучать вимушено - послухайте, наприклад, Knocking at Your Back Door або Bad Attitude - пісня окремо, а соло окремо. Принаймні, мені завжди так здавалося. Як виключення, Slaves and Masters - дуже люблю альбом власне за те, що Блекмор там стовідсотково інтегрований. З тих же міркувань обожнюю Рейнбоу 1995, хоча критики його не люблять.

Сколько людей, столько и мнений. Как по мне, "Perfect Strangers" и "The House Of Blue Light" самые лучшие и зрелые альбомы темно-пурпурных и, кстати, в отличие от классических альбомов 70-х, еще и прекрасно записаны. Не знаю, как может показаться, что гитарные соло там звучат отдельно от песен.
Slaves and Masters - неуклюжая попытка Ричи скрестить не скрещиваемое, Deep Rainbow какой-то. После жесткого "The House..." слушается вообще никак, кисель из баллад про любовь-морковь, более или менее по перпловски звучит "Wicked Ways".