Andwella
       
"Північна Ірландія .... Які асоціації виникають у меломана при згадці цієї адміністративно-територіальної одиниці Сполученого Королівства Великобританії? Гарі Мур, Ван Моррісон, Therapy і, звичайно ж, незаслужено забута група Andwella, про яку й піде мова.
Свою коротку, але яскраву кар'єру музиканти почали як звичайне тріо з Белфаста кінця 60-х років. Про те початковому періоді їх творчості, на жаль, не знає практично ніхто. А може це й на краще. Музиканти тільки починали формуватися, експериментували з інструментами, звучанням, шукали свій самобутній стиль. Свій перший альбом "Love & Poetry" група випустила вже в 1969 році на лейблі CBS, переїхавши в більш перспективний Лондон, і змінивши назву на Andwella's Dream.
У той час вже чітко визначився лідер колективу. Ним став гітарист, піаніст і співак Дейв Льюїс (Dave Lewis), який написав весь матеріал до першого альбому групи. До речі, трохи пізніше, в 1970 році, вийшов його сольник з непретензійним назвою "Songs of David Lewis". Зараз ця робота вважається ультрараритетний, адже її тираж був всього 50 екземплярів. Але музика на альбомі не йде ні в яке порівняння з творіннями Andwella. 11 композицій, в більшості своїй записаних під фортепіано і гітару, являють собою тихі балади, і можуть зацікавити лише тих, хто вирішив досконально вивчити творчість групи.
Перший альбом Andwella's Dream, виконаний в більш психоделічному, ніж прогресивному ключі, був дуже високо оцінений критиками. Та й зараз, після більше 40 років, ця робота звучить дуже гідно і свіжо. Після такого вдалого дебюту, група вкоротила свою назву до Andwella, і на фірмі Reflection музиканти випустили наступні два альбоми, але такого успіху, як після "Love & Poetry", вже не було. Другий альбом "World's End", що вийшов в 1970 році, також повністю складався з композицій написаних лідером групи Дейвом Льюїсом. В його звучанні вже не було психоделії назавжди минулої епохи 60-х, але з'явилися виразні прогресивні нотки 70-х років, а стиль музики, завдяки запрошеному для запису альбому флейтист і саксофоністові Бобу Даунесу (Bob Downes), місцями став віддалено нагадувати Traffic.
Третя, заключна робота групи "People's People", що вийшла в 1971 році, являє собою зрілу, інтелігентну музику, гідну поваги та уваги. Альбом можна віднести до категорії «прогресивного року» тільки частково. Швидше, це просто красивий мелодійний рок початку 70-х в дусі The Moody Blues, Barclay James Harvest і Amazing Blondel, але також високо оцінений критиками.
Після виходу третього альбому, з невідомих причин, група розпалася. Дейв Льюїс продовжував щось записувати, але в історію рок-музики його наступні роботи не потрапили. Басист Nigel Smith приєднався до Khan, клавішник McDougall пішов у Speedy Keen, а решта музикантів стали грати в нікому не відомих колективах. Так прозаїчно закінчилося існування однієї з найцікавіших гуртів Англії з ірландським корінням під назвою Andwella. "
METHOD (1967):

DAVE LEWIS - guitar, piano, organ, vocal,
POUL HANNA – bass,
WILGAR CAMPBELL – drums.

ANDWELLA'S DREAM (1968 – 1969):

DAVE LEWIS - guitar, piano, organ, vocal,
NIGEL SMITH - bass, vocal,
GORDON BARTON - drums.

ANDWELLA (1970 – 1971):

DAVE LEWIS - guitar, piano, organ, vocal,
NIGEL SMITH - bass, vocal,
GORDON BARTON - drums.
DAVE McDOUGALL –keyboards,

JACK McCULLOCH –drums (1971),
DAVE STRUTHERS –bass, vocal (1971).

Дискография

Andwella's Dream
Love and Poetry (Reflection), 1969

Dave Lewis
The Songs of David Lewis, 1970

Andwella
World's End (CBS), 1970
People's People (CBS), 1971