Знаєте, при великому бажанні закидати критикою можна кого завгідно. Але не забувайте при цьому, що кожен Український спортсмен є прапороносцем країни за кордоном. Люди дивляться, хто не знав, шукають на карті, де вона ця Україна. Цікавляться і бачуть, що це не безродний обломок імперії, що тут окрім всього іншого, ще й займатьюся спортом. А це означає, що є цивілізація. Може не в такій достатній мірі. Олімпійці, футболісти, боксери, всі вони є парламентерами не тільки за кордоном, а і стимулом для підняття національного духу в середині країни.
Пам'ятаю, як в кінці 90-х, десь мабудь з років 97-98-х, мешкаючи за межами України, отримав в руки відеозапис Володимира Клічко з трьома боями, з Келвіном Джонсом, Клівлендом Вудом та аудіокассету з піснями Океана Ельзи. Аж дух захоплювало від гордості, коли дивилися та слухали їх с товаришами. Доречі, ті супротивники Клічко до зустрічі з ним, мали на своєму рахунку зустрічі с Росом Пьюрі, Тайсоном, Айком Ібеабучі, Девідом Туа, Шенноном Брігсом. Тобіж не зважаючи на результати зустрічей, все ж таки мали величезний досвід. Програш, теж є досвідом.