Таким чином, знову повертаємось до audiphilic постулатів відносно звуку
1) метою audiophile є шлях, а не кінцевий результат. Шлях до звуку довжиною в життя
2) стережіться audiophile, в якого немає відтворюючої системи. Audiophile без тракту подібний до audiophile, у якого тракт наявний, але, без тракту
3) audiophile чує очима. Тільки те, що бачить. Доведено безліччу тестів та культивується і щиро підтримується армією жадібних маркетологіів.
4) audiophile завжди воліє бути співавтором споживаної музики. Тому, загальновідомий анекдот про Мойше і Енріко таки не анекдот , а сувора правда of audiophilic life.

Тому, чим би дитина не тішилась (С), аби не напрацювала для себе пари клінічних діагнозів.