Отож, було "розкатав я губу" на Ве-718, шоб послухать, а їх хтось забрав собі, "і з концями". Не знайшовши за 2 тижні "губозакаточної машинки", столо не стерпно так далі жити з розбурханою меломанською душею. Якось встиг на хвилин 20 в "будинок меблів", аби втамувати свою допитливість.
Там можна послухать 6311. На знайомому мені матеріалі, дуже сподобались високі. Вони природні, легкі, і не виокремлюються із загальної звукової картинки, не акцентують на собі уваги, а лише прикрашають легкими штрихами музичний образ. Головне - (ніби то) не втомлюють.
Середина (особливо голоси) - нема питань! (у мене).
Низи. Бас - Є! І не зважаючи на великі розміри приміщення, відчувався він не слабо! От тільки на "симфо-металі" (Therion) якийсь він здався мені "замиленим", не чіткім. Я вирішив, що мабуть ламповий підсилювач не для "металу". Але і удар в "етнічний барабан" (перкусію) - "ДахаБраха" прозвучав якось розмазано, як куском багна в болото. Тут і сам господар сказав, що 2*40 лампового підсилювача не достатньо...
Отаке-то, похмурого осіннього вечора привиділося мені, з тиждень тому, в "будинку меблів", і залишило інтригуючі враження...

...Дуже вдячний всім, хто пише на цій гілляці. А Sergey-їв опис звучання Ве-20, хутко роздрукувавши на роботі і посадивши за руль свого шефа, не міг втриматися щоб не прочитати в голос. ...

Хоч якесь, а аudioщастя є! Не поталанило мені з Ве-718, зате пощастило послухати Х-719, на своєму "залізі"!
Зовнішній вигляд - найсимпатичніше (з великим відривом!!!) з усього що я бачив!
Враження від звучання - дуже сильні і дуже позитивні! І ще й досі відчуваю їх вплив. Одразу скажу, питання по низам "відпали" - я взагалі не сподівався на такий бас від полочників! (Тут, цілко ймовірно, є значна заслуга моєї дотеперішньої акустики!!!) Тепер удар на "ДахаБраха" пролунав так, що мені здлося я "побчив" розмір того барабану (перкусії?) ...
Спочаку я вирішив бігом пробігтися по "тяжкішому". Тільки бігом не вийшло, бо рука не піднімалась часто перемикати треки. Їй богу, хотілось слухать і слухать, бо до цього я подібного "виконання" не чув. І не тількі кількістю нових не чуваних деталей, природнім "живим" вокалом, а ще якоюсь безпосередньою близкістю охоплювало це звучання! Про сцену поняття в мене було якесь плоско-лінійне. А тут так об`ємно! Я вперше відчув точну "локлізацію" інструментів оркестру. Може дорожчі наполні екземпляри Ашер "тяжку" музику відіграють ще професійніше, та я вже не такий глибокий фан цьго стилю, для мене і Х-719 цілком її "вигрібають" . Отак не раціонально, майже увесь відведений час потратив на те, що у повсякденному житті слухаю відсотків 5.
За хвилин 10-15, встиг прослухати:
- етна трыа "Троітца"(Білорусь) - всі етнічні інструменти звучать ніби ось перед тобою. Тільки якась дудочка різковатою була - може вона так і записана? . Голос Кірчука чуєш "від самих голосових зв`язок" ніби співає за 2 метри від тебе.
- "ДахаБраха" - (дуже запальні дівки з парубоком) в якусь мить від емоцій (може про це соромно казати) я ледь не просльозився :`(. Просто немає слів.
- "Очеретяний кіт" - один з найулюбленіших Українських гуртів. Тут спокійний голос Р.Кріля, і мотиви чумацьких пісень зіграні на акустичних інструментах виявилися неймовірно "драйвовими"!!!
Потім бігом по кусочку проклацав всю "болванку-збірку", і на кожній, навіть "слабенько" записаній композиції, звучання чіпляло за живе. Особливо заворожували голоси виконавців, як жінок так і чоловіків...
Зараз все те почуте і відчуте настоюється в голові - нехай собі мозок розбирається з усим цим, а то може я марю?