А яка, власне, мета переслідується? Що необхідно отримати від монофонічного відтворення?
Як вже було сказано вище, людині надано два вуха. Додамо до цього кістну провідність, та тактильну здатність сприймати повітрянні коливання звукової частоти. Що нам це дає? Можливість визначити напрямок звуку, та приблизну дистанцію до нього.
Ок. Йдемо далі. Одиничне джерело звуку, наприклад вокаліст, що співає акапелла, чи одиин окремий сольний інструмент - це можливо. Якщо інструментів стає кілька на авнсцені, яким чином моно запис дає змогу диференціювати їх у просторі? Знову-таки, як би не оброблявся попередній запис - ми маємо спотворену картину, бо інструмент, чи голос, звучить у приміщенні, в якому його записують і на запис потрапляють перевідбиття, та призвуки приміщення. При відтіоренні ці перевідбиття і призвуки змішуються з перевідбиттями та призвуками кімнати для прослуховування, що вже спотворює просторове сприйняття образу.
Зведена стерео фонограмма, створює, хоч і штучний, але еффект розташування джерел звуку на сцені.
Вище мова йшла про інтерференцію акустичних систем. Добре, а якщо на сцені стоять, наприклад, двоє цимбалів, на відстані близько 2-х метрів, невже інтерференціїї звуків що з них видобувають не відбувається? Як на мене, то саме в дифузній зоні АС і виникає той самий голографічний стереоеффект...