про Нікольського

(23-06-2018 22:13)Don Cornelius писал(а):  Все верно, был героем. Но музыка его не выдержала испытания временем, на мой взгляд. Аранжировки такие убогие, что просто стыдно. Такое ощущение, что это не звезда всесоюзного масштаба, а какое-то доморощенное творчество. Тексты звучат по меньшей мере наивно. Мне стыдно, что я такое слушал. Сравниваю с другими исполнителями: Океан Эльзы, "Там, де нас нема", 1998 год, то есть 20 лет песне - звучит отлично (хоть я далеко не фанат этой группы). ВВ, 1997-1998, альбомы "Музіка" и "Країна мрій", отлично звучат и по прошествии 20 лет. А песни Цоя без стыда слушать невозможно.

ну і яка ваша версія того, чому його пісні не передаються з покоління в покоління, з культури в культуру, як пісні Цоя? Чому Нікольський не досяг такого масштабу зараз, якщо вже в минулі роки всі були дурні? Зараз інтернет є - і його творчість доступна масовому глядачу. Отже, його творчість "ще витримує випробовування часом" а тому у нього ще все попереду?

(23-06-2018 22:45)Don Cornelius писал(а):  Я вообще не любитель музыки тех времен, поэтому с примерами туго. Но вот, например, вспомнился Константин Никольский. Я бесконечно далек от его творчества, но его песни не кажутся убогими. Слова с одной стороны не примитивны, а с другой - не утратили актуальности. Нормальная музыка, которая воспринимается так, как будто ее играли и записывали профессионалы, а не ресторанные лабухи на синтезаторе Касио. Повторюсь: это первое, что пришло в голову.

може ви далекі як з розумінням творчості Цоя, так і "бесконечно далек от творчества Никольского" і проблема в цьому? Ви вже вибачайте за прямоту, раз визвалися публікувати такі різкі відмови від цінностей в тематичному, присвяченому творчості Віктора топіку.

Ви фактично згадали випадок, котрий був тут з Шатуновим. Але трохи це модифікували і тепер додали трооохи якогось смислу в текстах.
Може хоч ви поясните про що наївний текст в пісні Кино - Игра?

"Когда поймешь умом".

Когда поймешь умом, что ты один на свете,
И одиночества дорога так длинна,
То жить легко и думаешь о смерти,
Как о последней капле горького вина.

Вот мой бокал, в нем больше ни глотка
Той жизни, что как мед была сладка.
В нем только горечь неразбавленной печали,
Оставшейся на долю старика.

Бокал мой полон, но друзей не стану
Я больше угощать питьем своим.
Я их люблю, дай боже счастья им.

Пускай они пьют воду из под крана.

Ну так, ці рядки Нікольського про дорослішання. В Цоя про "одинокість" все гарніше, глибше, інтелектуальніше, всеохопніше, з більшою гнучкістю, з кроком назустріч до людини.
Яка в Нікольського сукупність ідей, відносин, явищ, щоб він міг претендувати на маскультуру? В чому його геніальність? По-моєму, там дефіцит Личности всмислі впливу на маси в масштабах формування масового суспільства і пов'язаної з ним масової культури.