Це не стаття, а оповідання Вєллєра, яке є в його збірнику "А вот те шиш", в якому він намагався довести, що не являється "тінню" Довлатова (дуже невдало ИМХО)...
У Вас Коля просто талант перетворити любу тему у флуд та втягнути в цю справу певне коло людей...от і я купився.
Але тему спасу (тут тема теж провокативна)
kergelen
Он сильно похож на Дали в этом смысле. Когда Хачатурян добился таки, с большим трудом аудиенции Дали, то прождал его в холле много часов, после чего великий сюрреалист проскакал перед ним с саблею в руке под его же (Хачатуряна) "Танец с саблями" и исчез в противоположной двери. На этом аудиенция закончилась. Позднее Хачатурян сказал, что это был единственный случай в его жизни, когда встреча с человеком была для него такой исчерпывающей.
За ним був неофіційний "титул" Маестро. Причому, так його називали й фанати, й рок-музиканти, джазмени й академічні музиканти (адже він писав твори й для симфонічного орхестру). А ще він був Великим провокатором: завжди робив неочікуванні речі. Наприклад, в Будапешті, коли він приїхав, з"їхалися його фанати з Угорщини, Румунії, України, Словакії та Чехії....а він зіграв виключно циганські мелодії з місцевим циганским орхестром...але (повторюся) то треба писати не в цій гілці.
nord1663
Сложно найти в около музыкальной среде личность, равную по многообразию талантов присущих только ему одному.
Фрэнк Заппа родился 21 декабря 1940 года.
Заппа поза любих стилістичних рамок. Його неможливо класифікувати як виконавця хард-року або прог-року, джаз-року, авангарду і т.д..він вище цього всього. Це я до того, що в цій гілці йому "затісно", адже є окрема для нього. Заппа - це Заппа.
Про це вже є окрема гілка (звісно, в першу чергу це K2HD та SHM, але й звичайні "японці" все-рівно в якості сильно переважають американців та європейців).
Тут же про вініли - це флуд вже. Соррі.
Всі японські (тільки реально японські, а не фейкові) диски, що я чув, звучали набагато краще за аналогічні європейські та американські (в зв"язку з чим, я по-можливості максимально поміняв все з колекції на японські видання).
Castle
в феврале выходит Camel на Platinum SHM-CD:
1. The Snow Goose
2. Moonmadness
3. Rain Dances
и Caravan :
1. In The Land Of Grey And Pink
2. For Girls Who Grow Plump In The Night
Розмови про Дженезіс наштовхнули мене на прослуховування К2.
Раджу тим, хто вже не може в стотисячний раз слухати Фокстрот, але іншу музику не сприймає.
now playng: K2 - Black Garden (Magna Carta, 2010)
Вже мілліон раз все було обговорено та розкладено "по полицям" - в 70-х, 80-х, 90-х та після Мілленіума. Нічого нового сказати вже просто не можливо - в групі було "три начала": Великий Містик та революціонер (Пітер Гебріел), Великий Клоун, Лірик та актор (Філ Коллінз) та Великі Інтелигенти від Музики (Розерфорд, Бенкс, Хеккет та Філліпс) - от боротьба та співіснування цих 3-х джерел музики Дженезіс й впливала по-різному на стилістику та прихильників групи. 3 періода, 3 джерела, 3 групи фанатів. Кожний знайшов своє. Але тяжко повірити, що комусь (хто глибоко в темі) однаково до вподоби всі три періода творчості.
Дженезіс завжди були елітарною групою (не дивлячись на старання Коллінза зробити її "всенародно улюбленою")...так що вищенаведені перли про как то скучновать, композиторские способности слабоватые, да и как музыканты не выдающиеся тільки підтверджують це і не можуть не радувати.
JRA7
.... мені здається, що фільм " Побег из Шоушенка" за повістю "Домашний адрес-тюрьма" Стівена Кінга, прекрасний! ...правда, це не жахи.
Теж не згідний про невдалі екранізації С.Кінга. Наприклад, «Залишся зі мною» (Stand by Me, 1986р), знята Робом Райнером за повістю Стівена Кінга «Тіло», просто безподобна екранізація із феноменальним виконанням юних акторів та чудовим відтворенням епохи 60-х років.
Genesis (нарівні з Yes) вважаю самою культовою та знаковою групою прога. Але слухати можу тільки період від Trespass до Seconds Out (а найулюбленіший період від Nursery Cryme до A Trick Of The Tail). IMHO
alex-rael
Останній "приход".
Thieve's Kitchen - 2013
Saga - Heads Or Tales (1983) - спеціальне американське видання Portrait, яке вийшло паралельно з японським виданням того часу.
IQ-Tales from the Lush Attic - Remix 2013 (дуже довго полював за ним)
Зачьот Саня.
Вопрос, в чем заключается специализация американского издания, на котором ты акцентировал внимание?
То буде вiдомо тільки тим, хто мав звичайне видання, на якому завишені верха й практично вiдсутні низи та синтетичний са...
OMG
Коля, Ви хоч самі вірите в те, що пишите? 
Вопрос, в чем заключается специализация американского издания, на котором ты акцентировал внимание?
